1989
Оля Кучинська.
Перший клас. Вже тоді всім було зрозуміло, що я стану викладачем. Мені стало зрозуміло це пізніше, коли мені було 12 років.
Тоді мене попросили допомогти з англійською одній дівчулі. Допомогла. Вийшло! Потім моя подруга Люда попросила підготувати її до іспиту у 8 класі.
Допомогла. Чудові результати. І всього за 10 днів! І пішло-поїхало. Я працювала по 6 годин на день, а вихідні були розписані з 8 ранку до 11 вечора.
Що я тоді розуміла? Ні матеріалу англійською, ні інтернету, ні досвіду. Нічого. Що мене вело? Не знаю. Але інтуїція та очі моїх студентів казали мені, що я на правильному шляху.
А результати у цьому підтверджували.
Ольга Кучинська.Студентка Народної Української Академії та перекладач за сумісництвом.
Робота прекрасна, цікава, відрядження закордонні, шана та повага. Англійська не така популярна.
Нею мало хто розмовляє, а я можу. Я незамінна на роботі. Мені все подобається. Я взагалі по життю все люблю.
Але ті, хто мене добре знав, розуміли, що це ненадовго. І я зобов’язана повернутися в викладання.
2002
2004
Ольга Клюзко. Заміжжя. Чия була ідея? Чоловік.
Чому я погодилась? Не знаю навіть. Все було, як у тумані.
Чоловік нагадав мені про мою дитячу мрію. Я не просто мріяла в дитинстві, я внутрішньо точно знала, що мені треба створити, відкрити, знайти систему вивчення іноземних мов, щоб цікаво, щоб по-іншому, щоб не лише вивчати мову.
Я погодилась? Цікаве питання.
Чоловік наступного дня приніс документи та договір оренди на моє ім’я. Без варіантів.
Ольга Клюзко. Люблячий чоловік. Троє дітей. Дружня сімейна команда викладачів. Багато друзів, які були студентами та стали частиною великої родини.
Зустрічі знайомих людей на вулицях. Колишні студенти.
Але, як кажуть у нас – колишніх в ЕльСоль не буває. Ідеї, проекти, експерименти. Старі традиції, додаємо нові.
2020
Ми зараз
Що змінилося за 19 років? Як змінилась ЕльСоль? Я б сказала, що ми всі такі ж шукачі істини.
Тільки питання стали глибшими, складнішими та інтуїтивнішими.
Якщо ви попросите описати ЕльСоль кількома словами, я б сказала так: щирі, відкриті, підтримують і вірять, що все вийде.
Все це вийшло завдяки мені? Навряд чи. Це і підтримка чоловіка, який засинав вночі один, а я за комп’ютером, роблячи підручники, зі словами – все вийде. І мої вже четверо дітей, які кожного разу кажуть мені, що такі люди, як я, народжуються в 1000 років.
Ну, смішні. І дивовижні, щирі, різні ЕльСольки-викладачі. Адже це вони прикривають мені спину і сперечаються зі мною, і не погоджуються на чергову авантюру та переворот. Адже це вони наважуються спробувати провести якийсь експеримент зі своїми групами.
Це наші студенти. Які йдуть з уроку радісні, наповнені, а ми до них пристаємо з ретроспективами, що було добре і що треба покращити. Що буде далі? Які плани? Не знаю. Але точно впевнена, що буде щось нове та цікаве. Як каже моя мама: не загадуватимемо…